Спілкування відбулася на нотці позитивних емоцій. На початку зустрічі актори коротко розповіли про себе: як вони почали займатися театральним мистецтвом й опинилися в нашому Чернівецькому театрі, адже Катерината Ігор з Волині. Студенти активно ставили питання, прагнучи дізнатись більше про театральне мистецтво. На запитання: «Чи траплялися непередбачувані ситуації під час вистави?», – актори відповіли, що ніколи не знаєш, чогоочікувати, навіть, коли виставу ставили не в перший раз. Так, у виставах «Сватання на Гончарівці» в Ігоря постійно відклеювалися вуса, а в «Енні» довелося ходити на підборах, ледь не падаючи з ніг. «Коли актор повинен вийти на сцену, а він не виходить  ̶  це жах!Адже театр і вистава  ̶ це колективна праця, відсутність якої є проблемою…» ̶ так говорить про непередбачувані обставини дружина Ігоря Катерина.

Та все ж, саме завдяки праці режисерів, акторів, костюмерів ми поринаємо в театральну атмосферу, розмірковуємо над внутрішнім станом героїв, разом з ними переживаємо емоції, отримуємо натхнення, віру, а головне  ̶  задоволення від переглянутої вистави…. Графік роботи акторів насичений, оскільки кожен прагне вдосконалити свою майстерність.
Цікаво, що на сьогоднішній день, актори займаються ще й музичною діяльністю, знімають домашні ролики, беруть участь в проекті Hostel Ігоря Константинюка та виступають в Public (ТЦ Depot). Головним кредо Ігоря є постійний рух, адже, на його думку, потрібно себе розвивати, змінюватись, пробувати щось нове і не боятися впасти. Натомість Катерина стверджує: «Головне  ̶  самому в себе вірити!»       

Після зустрічі з акторами ми усвідомили, що потрібно вірити у власні сили, не боятись змін, виявляти  ініціативу, бути активістом з постійним прагненням до самоводосконалення,і тоді світ довкола нас стане кращим! Дивлячись на їхню роботу, розумієш, що життя прекрасне.                               

студентка ІІІ курсу напряму підготовки «Культурологія»
Лілія Бучик