Оновлено
2018-10-31
16:18

Новини та оголошення

 

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ТЕХНОЛОГІЮ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАННЯ В ЧЕРНІВЕЦЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО КУРСУ В СИСТЕМІ MOODLE

 


2013-09-21 12:27:12
Посвята першокурсників ФТФ 2013 

    Посвята розпочалася зусиллями старшокурсників, зокрема очима студента 5-го курсу Шкром’юка Андрія вона проходила так: «Все розпочалось  в суботу вранці, після закінчення пар ( відпочинок - відпочинком, а навчальний план передусім!). Під чітким керівництвом заступника декана з навчально-виховної роботи Пержуна Володимира Васильовича та новоспеченими кураторами (Бойчук Н.В., Руснак І.Г., Якимчук О.В.) студенти дружньою юрбою вирушили до місця посвяти. Дорогою в маршрутці лунали веселі пісні, всі були в передчутті чогось неймовірного. Не встигли ми ступити й декількох кроків, як нас оточили вартові, які запевнили, що для того, щоб стати одним цілим з філософсько-теологічним факультетом, потрібно здійснити подорож, але поки вони  не з’ясують хто ми – не пропустять нас. На щастя, студенти виявились кмітливі і за лічені секунди , при підтримці кураторів, гідно представили свої групи, напрями підготовки, і на додачу підкріпили єдність девізами, що справило неабияке позитивне враження. В якості перепусток  отримали фірмову печатку з абревіатурою факультету і продовжили свій рух у незвідане. Першою на нашій дорозі трапилась сама смерть, яка блукала лісом і не хотіла пускати нікого у свої володіння. «Тільки той, хто змусить мене посміхнутись, пройде далі,- сказала вона. - Але пам’ятайте, якщо вам не вдасться, ви будете суворо покарані». З кожної групи знайшлися сміливці, які намагались  її розсмішити, і багатьом це вдалося. Смерть була задоволена, і побрела собі далі. Наступними нам на шляху трапились привиди блукаючих  душ, які могли передбачати майбутнє. Кожен з першокурсників заглянув у дзеркало істини і дізнався, що чекає його в недалекому майбутньому. Збагатившись знаннями ми рушили далі. Назустріч нам вибігли злодюжки і почали переманювати на свій бік. Вони запропонували перевірити чи здатні ми непомітно поцупити яку-небудь дрібничку, навіть із зав’язаними очима. Як виявилось, вкрасти – діло не дурне, проте наші студенти чесні та виховані, тому повернули все на свої місця. Наступними на шляху нам трапились голодні людожери, котрі частували нас оригінальною постмодерністською кухнею. Після невеликого відпочинку, відновивши сили ми рушили далі. Щоб відганяти страх і підтримувати бойовий дух при просуванні хащами, всі викрикували девізи. Так ми вийшли на поляну, де на нас вже чекали три німфи. Дівчата явно сумували за старими добрими часами і хотіли розважитись. Тому й довелось влаштувати для них справжній амфітеатр посеред лісу. Кожна з груп представила відому народну казку в сучасних жанрах, будь то трагедія чи  комедія. Німфи були задоволені, і пропустили нас далі. Під час подорожі не обійшлося без пригод. Найбільших роззяв викрали лісовики, і для того, щоб повернути їх, довелось кожній групі відчути себе справжнім академічним хором і вразити нечисте співом,а також поїсти варива від злих людожерів.

     Ступивши далі ми наткнулись на розвалини хатинки, де жила стара маразматична відьма та доктор Франкенштейн.. Судячи з усього, нечисть, яка нас переслідувала до того була їх робота, тому щоб їх позбутись, довелося побути дещо навіженими і задовольнити відьму  піснею «I Believe I Can Fly». Давненько хащі не чули такого галасу.
     Врешті-решт, після всіх спокус і випробувань нам вказали шлях до омріяного Олімпу. Та коли до нього вже було рукою подати, ми зіткнулися з новим випробуванням – лабіринтом, в якому потрібно було проявити хитрість та витривалість, оскільки у ньому було чимало пасток з ямами та ровами з водою. Проте всі впоралися і з цим завданням. Тепер ніщо не відділяло нас від омріяної вершини. Піднявшись крутим схилом, ми опинилися перед страшним судом Великої трійці : голови профбюро факультету  Лазоревич Ірини, голови парламентської групи факультету Майбороди Ірини та самого заступника декана Пержуна Володимира Васильвича. «Діти мої - розрізав тишину голос з помосту,- ви показали себе гідно і пройшли всі випробування. Ви заслужили право стати членами нашої великої факультетської родини, і гордо нести звання студента філософсько-теологічного факультету!» Ставши перед гербом філософсько-теологічного факультету, та поцілувавши його, кожен першокурсник  підтвердив готовність бути одним цілим з університетською родиною. Тепер залишалось лише піднятись на галявину, де на нас чекав хороший пікнік, з апетитними закусками та великим багаттям».
Не кожен день стаєш свідком такого величного за масштабом, та організаційно продуманого дійства. Приємно усвідомлювати, що на нашому факультеті продовжують діяти багатолітні традиції, які передаються від випуску до випуску. Наші студенти дбають про молодші курси, виявляють до них повагу, толерантність та розуміння, організовуючи подібні заходи. Таким чином, продовжує царити дух братерства та рівності серед нас, що є результатом мудрості старших та сміливості молодших. Окремо хочеться висловити подяку ініціативно свідомому студентству, а також керівництву факультету, яке приклало чималих зусиль для проведення посвяти першокурсників.

  Назад
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmaster—pџї@^CЏЃlМchnu.edu.ua
 © 1999-2016 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.