Оновлено
2018-10-31
16:18

Новини та оголошення

 

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ТЕХНОЛОГІЮ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАННЯ В ЧЕРНІВЕЦЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО КУРСУ В СИСТЕМІ MOODLE

 


2013-03-13 15:46:03
Круглий стіл 
     Весняна пора у свідомості людей асоціюється з часом відродження, пробудження та зародження нових надій. Усе довкола просинається після зимового спочину і наче й сама природа промовляє: «Твори! Все у твоїх руках!» І така на те, напевно, воля Божа, щоб не тільки природа закликала в ці дні до відродження, але й до духу українського щовесни ось уже вкотре промовляє слово українського Генія – Тараса Шевченка. Цього року не із великих сцен, а із залів сільських клубів, зі студентських аудиторій, із серця кожного українця... Проте. Перші весняні дні, дні нових надій, незважаючи ні на які політичні колізії сьогодення (а, може, з огляду на тривожні, по суті антиукраїнські дії теперішньої влади – ще з більшою гостротою сприймання), для кожного українця залишаються днями пам’яті поета, художника, справжнього патріота, якому цьогоріч виповнилося б 199 років. Він незаперечний лідер українського духу, скарбник нашої духовної культури. І не тільки тому, що писав про простих українців, не тому що зумів із кріпака стати всесвітньовідомим митцем. Ні. А тому, що не боявся у складний для держави час заявляти про те, про що інші говорили пошепки, що будучи кріпаком тілом, не залишався кріпаком у своїй свідомості... Його думка не належала жодному пану, вона линула до України, до її волі, добробуту народу!!!
     Не могли оминути увагою ці дні і студенти філософсько-теологічного факультету, присвятивши їм тему вже на традиційного щомісячного круглого столу, щоб ще раз долучитися до Шевченкової спадщини, актуалізувати його ідеї та й просто почитати віршів, тематика яких близька кожному. Тематику зібрання «Християнські мотиви у творчості Шевченка» також була обрана не даремно, адже майбутні теологи, релігієзнавці, філософи та культурологи усвідомлюють, що духовний розвиток нації розпочинається із власного самовдосконалення. А натхнення до такого самоздійснення найприємніше черпати в поезії. Вечір розпочали із молитви «Отче наш!» у виконанні чоловічого хору Богословського відділення Київської духовної академії при філософсько-теологічному факультеті під керівництвом диякона Луцана Ігора Васильвича, якою пом’янули поета. Відтак, вступне слово взяв доктор історичних наук, професор, перший заступник декана Мизак Нестор Степанович, наголосивши, що Шевченко є лакмусовим папірцем, що виявляє «самоіндентифікаційне здоров’я» нації, адже він – без заперечень світоглядний орієнтир для справжнього українця. Варте уваги і те, що наскрізною темою його поезії є звернення до християнської традиції, підняття етичної проблематики, адже поет розумів, що без духовності немає державності.
     Кандидат історичних наук, доцент Шкрібляк Микола Васильович зауважив, що ідея України була для Шевченка передусім, адже заради неї він поклав усе: пройшов через цькування, загнання, а як наслідок –  і передчасна смерть. В такий спосіб він освятив свої думки, щоб слідок за ним і ми могли черпати з них натхнення на відстоювання українських інтересів, збагачення свого духовного світу, примноження братерства та любові. Саме цією темою і просякнуті Шевченкові переспіви «Псалмів», які зачитала й зактуалізувала їх морально-етичний зміст кандидат історичних наук, асистент Гутковська Ірина Василівна. Звучало й багато інших віршів великого поета: і у виконанні хору («Реве та стогне...», «Думи мої, думи мої..»), і у виконанні студентів (Калинчук Марина, студентка 4 курсу зачитала уривки з декількох поезій) та й самих викладачів. Як звернення до глибин людської душі, як заклик не заплюндрувати власну свободу й національну ідею прозвучав вірш «Розрита могила» у виконанні Шкрібляка М.В.
     Кандидат філософських наук, асистент Горохолінська Ірина Володимирівна зазначила, що основним, чого варто навчитися у Шевченка є те, що слід пам’ятати –  «Україна розпочинається у кожному з нас»... Ми плекаємо Україну в собі, витворюючи себе для України. Не можна мовчати, коли слід говорити, найбільша помилка – залишатися байдужими, адже поет промовляє до нас із своїм пророчим посланням через вірш «І мертвим, і живим, і не народженим...» :
«Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
– І ми – не ми, і я – не я!»
     Повчитися у слова Тараса варто, без пафосу й зайвих сентиментів, як підмітив кандидат історичних наук, асистент Мудеревич Віктор Іванович, адже слово його вічне, актуальність їх не зникає з століттями. А те, що актуальне стільки часу не може бути сказаним задаремно.
     На завершення вечору у виконанні чоловічого хору прозвучав постовий наспів «Покаяння двері». Символічно. Як спомин про померлого Тараса. Як пам’ятка для всіх, що ми відповідальні за свої вчинки: перед власною совістю, перед національною пам’яттю поколінь.


Горохолінська Ірина

  Назад
Ваші зауваження, запитання та пропозиції:webmasterЦгЄјщ™@х›–Тchnu.edu.ua
 © 1999-2016 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича; Програмування: Крамар А.В.