ќновлено
2019-12-09
08:44

Ќовини та оголошенн€

 

ѕќЋќ∆≈ЌЌя ѕ–ќ “≈’ЌќЋќ√≤ё ≈Ћ≈ “–ќЌЌќ√ќ Ќј¬„јЌЌя ¬ „≈–Ќ≤¬≈÷№ ќћ” Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќћ” ”Ќ≤¬≈–—»“≈“” ≤ћ≈Ќ≤ ё–≤я ‘≈ƒ№ ќ¬»„ј

—“¬ќ–≈ЌЌя ≈Ћ≈ “–ќЌЌќ√ќ  ”–—” ¬ —»—“≈ћ≤ MOODLE

 


2013-03-13 15:46:03
 руглий ст≥л 
     ¬есн€на пора у св≥домост≥ людей асоц≥юЇтьс€ з часом в≥дродженн€, пробудженн€ та зародженн€ нових над≥й. ”се довкола просинаЇтьс€ п≥сл€ зимового спочину ≥ наче й сама природа промовл€Ї: «“вори! ¬се у твоњх руках!» ≤ така на те, напевно, вол€ Ѕожа, щоб не т≥льки природа закликала в ц≥ дн≥ до в≥дродженн€, але й до духу украњнського щовесни ось уже вкотре промовл€Ї слово украњнського √ен≥€ – “араса Ўевченка. ÷ього року не ≥з великих сцен, а ≥з зал≥в с≥льських клуб≥в, з≥ студентських аудитор≥й, ≥з серц€ кожного украњнц€... ѕроте. ѕерш≥ весн€н≥ дн≥, дн≥ нових над≥й, незважаючи н≥ на €к≥ пол≥тичн≥ кол≥з≥њ сьогоденн€ (а, може, з огл€ду на тривожн≥, по сут≥ антиукрањнськ≥ д≥њ тепер≥шньоњ влади – ще з б≥льшою гостротою сприйманн€), дл€ кожного украњнц€ залишаютьс€ дн€ми пам’€т≥ поета, художника, справжнього патр≥ота, €кому цьогор≥ч виповнилос€ б 199 рок≥в. ¬≥н незаперечний л≥дер украњнського духу, скарбник нашоњ духовноњ культури. ≤ не т≥льки тому, що писав про простих украњнц≥в, не тому що зум≥в ≥з кр≥пака стати всесв≥тньов≥домим митцем. Ќ≥. ј тому, що не бо€вс€ у складний дл€ держави час за€вл€ти про те, про що ≥нш≥ говорили пошепки, що будучи кр≥паком т≥лом, не залишавс€ кр≥паком у своњй св≥домост≥... …ого думка не належала жодному пану, вона линула до ”крањни, до њњ вол≥, добробуту народу!!!
     Ќе могли оминути увагою ц≥ дн≥ ≥ студенти ф≥лософсько-теолог≥чного факультету, присв€тивши њм тему вже на традиц≥йного щом≥с€чного круглого столу, щоб ще раз долучитис€ до Ўевченковоњ спадщини, актуал≥зувати його ≥дењ та й просто почитати в≥рш≥в, тематика €ких близька кожному. “ематику з≥бранн€ «’ристи€нськ≥ мотиви у творчост≥ Ўевченка» також була обрана не даремно, адже майбутн≥ теологи, рел≥г≥Їзнавц≥, ф≥лософи та культурологи усв≥домлюють, що духовний розвиток нац≥њ розпочинаЇтьс€ ≥з власного самовдосконаленн€. ј натхненн€ до такого самозд≥йсненн€ найприЇмн≥ше черпати в поез≥њ. ¬еч≥р розпочали ≥з молитви «ќтче наш!» у виконанн≥ чолов≥чого хору Ѕогословського в≥дд≥ленн€  ињвськоњ духовноњ академ≥њ при ф≥лософсько-теолог≥чному факультет≥ п≥д кер≥вництвом ди€кона Ћуцана ≤гора ¬асильвича, €кою пом’€нули поета. ¬≥дтак, вступне слово вз€в доктор ≥сторичних наук, професор, перший заступник декана ћизак Ќестор —тепанович, наголосивши, що Ўевченко Ї лакмусовим пап≥рцем, що ви€вл€Ї «само≥ндентиф≥кац≥йне здоров’€» нац≥њ, адже в≥н – без заперечень св≥тогл€дний ор≥Їнтир дл€ справжнього украњнц€. ¬арте уваги ≥ те, що наскр≥зною темою його поез≥њ Ї зверненн€ до христи€нськоњ традиц≥њ, п≥дн€тт€ етичноњ проблематики, адже поет розум≥в, що без духовност≥ немаЇ державност≥.
      андидат ≥сторичних наук, доцент Ўкр≥бл€к ћикола ¬асильович зауважив, що ≥де€ ”крањни була дл€ Ўевченка передус≥м, адже заради нењ в≥н поклав усе: пройшов через цькуванн€, загнанн€, а €к насл≥док –  ≥ передчасна смерть. ¬ такий спос≥б в≥н осв€тив своњ думки, щоб сл≥док за ним ≥ ми могли черпати з них натхненн€ на в≥дстоюванн€ украњнських ≥нтерес≥в, збагаченн€ свого духовного св≥ту, примноженн€ братерства та любов≥. —аме ц≥Їю темою ≥ прос€кнут≥ Ўевченков≥ пересп≥ви «ѕсалм≥в», €к≥ зачитала й зактуал≥зувала њх морально-етичний зм≥ст кандидат ≥сторичних наук, асистент √утковська ≤рина ¬асил≥вна. «вучало й багато ≥нших в≥рш≥в великого поета: ≥ у виконанн≥ хору («–еве та стогне...», «ƒуми моњ, думи моњ..»), ≥ у виконанн≥ студент≥в ( алинчук ћарина, студентка 4 курсу зачитала уривки з дек≥лькох поез≥й) та й самих викладач≥в. як зверненн€ до глибин людськоњ душ≥, €к заклик не заплюндрувати власну свободу й нац≥ональну ≥дею прозвучав в≥рш «–озрита могила» у виконанн≥ Ўкр≥бл€ка ћ.¬.
      андидат ф≥лософських наук, асистент √орохол≥нська ≤рина ¬олодимир≥вна зазначила, що основним, чого варто навчитис€ у Ўевченка Ї те, що сл≥д пам’€тати –  «”крањна розпочинаЇтьс€ у кожному з нас»... ћи плекаЇмо ”крањну в соб≥, витворюючи себе дл€ ”крањни. Ќе можна мовчати, коли сл≥д говорити, найб≥льша помилка – залишатис€ байдужими, адже поет промовл€Ї до нас ≥з своњм пророчим посланн€м через в≥рш «≤ мертвим, ≥ живим, ≥ не народженим...» :
«якби ви вчились так, €к треба,
“о й мудр≥сть би була сво€.
ј то зал≥зете на небо:
– ≤ ми – не ми, ≥ € – не €!»
     ѕовчитис€ у слова “араса варто, без пафосу й зайвих сентимент≥в, €к п≥дм≥тив кандидат ≥сторичних наук, асистент ћудеревич ¬≥ктор ≤ванович, адже слово його в≥чне, актуальн≥сть њх не зникаЇ з стол≥тт€ми. ј те, що актуальне ст≥льки часу не може бути сказаним задаремно.
     Ќа завершенн€ вечору у виконанн≥ чолов≥чого хору прозвучав постовий насп≥в «ѕока€нн€ двер≥». —имвол≥чно. як спомин про померлого “араса. як пам’€тка дл€ вс≥х, що ми в≥дпов≥дальн≥ за своњ вчинки: перед власною сов≥стю, перед нац≥ональною пам’€ттю покол≥нь.


√орохол≥нська ≤рина

  Ќазад
¬аш≥ зауваженн€, запитанн€ та пропозиц≥њ:webmasterщШј«@ C®>ѓchnu.edu.ua
 © 1999-2016 „ерн≥вецький нац≥ональний ун≥верситет ≥мен≥ ёр≥€ ‘едьковича; ѕрограмуванн€:  рамар ј.¬.